Братва, я вам сейчас расскажу бешеную историю, как я решил испытать настроение индейцев и отправился на охоту в стиле псилоцибиновых грибов с топором на уток. Вы что, думаете я зря обдолбался этими закладками? Нет уж, давайте я загоняю вас в курс!
Вся неприятность началась со знакомства с одним типом, которого зовут Димкой. Ни разу ротаном он не был, но его лапы всегда были вовремя в нужном месте. Так вот, он озьмунулся иметь приход псилоцибиновых грибов, а я подумал – почему бы не пойти на охоту, да еще и в стиле индейцев!
Поехали мы значит в его хату, где словно пурпурный туман царит – всё в психоделическом стиле. Там потолок завлечен синими звездами, стены покрыты рисунками индейцев, а на потолке висит настоящий костяной топор, как в фильме про дикарей. Вот тут-то и пошли проблемы.
Димка, который, к слову, уже обдолбался этими грибами, начал беситься, пытаясь поймать приход от них. Он скачет вокруг меня как индеец, орущий в мегафон, а я думаю: «А может и я попробую, раз такой гон?». На мою просьбу он достал свою закладку с псилоцибином и под Ангела ходёжку, которую я еще с детства не забыл.
Тут я, сидя в позе лотоса, начал вдыхать аромат этой дичи. Уже через пару минут я почувствовал, как меня охватывает пурпурный туман, который заставляет меня смотреть на всё вокруг с изумлением и страхом, но в то же время с невероятным восторгом. Не знаю, как объяснить, но в этот момент я стал полностью индеец.
Приход меня прям взбодрил, и я решил найти эту заклятую утку, охоту на которую мы и проводим. Схватил я свой костяной топор «Любовница», который я купил за коноплю, и пошел на охоту. Наверно, вы даже не представляете, насколько это странно выглядело – я, кучка мяса на ногах, воздух наполненный обонянем димедрола и духом индейцев, и топор в руках – страшное зрелище!
Вы верите или нет, но произошло чудо – я поймал приход в самый неожиданный момент. Я подошел к какому-то пруду, благо дорожка туда была из синих ниток, очень похожих на коноплю, которую я употреблял задолго до этой охоты.
Тут я увидел утку, будь она не ладна! Она плавала по воде, пушистая, с зеркальной головой, а на спине у нее выросло что-то похожее на крылья-усы – как у бабули Маруси. Не знаю, что за порода, но эта утка была точно необычной! Я вспомнил, что чем больше приход от псилоцибиновых грибов, тем лучше охота, и решил продолжить ворчать ещё больше.
Тут началась самая интересная часть. Я бросился в пруд, как индеец Красное Облако, а утка вдруг поворачивает свои пушистые оружия прямо на меня. Блин, я же индеец! Быстро достал свой любимый топор «Любовница», размахнулся и... но тут я вдруг упал с гололеда.
На самом деле, утка оказалась такой быстрой, что она вылетела из воды просто под солнцем. Хорошо, что я успел отбросить свой топор в последний момент, иначе бы я сам остался без головы. Чего только не случается в таких ситуациях!
И вот я лежу, нахмуренный и ошарашенный, а Димка смотрит на меня с умилением: «Вот тебе и охота индейцем, ага!». Я понял, что время заканчивается, и приход от псилоцибиновых грибов уходит. Но воспоминания о этой охоте останутся со мной навсегда.
И вот, братва, мораль этой басни – иногда, чтобы испытать настоящую жизнь, нужно загонять себя в угол, брать риски и обдолбаться психоделиками. Вдруг оказывается, что это подарит тебе самые незабываемые моменты в жизни, а может даже и стать ключом к какому-то новому открытию.
Так что не бойтесь приключений, идите на охоту, будьте индийцами с топорами на уток и пусть пурпурный туман сопровождает вас на этом удивительном пути!
Псилоцибиновые грибы мухоморы
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
